Вивчення досвіду

Досвід вчителя Стригальової Надії Миколаївни:

1.                Анкетні дані:
Ø    вуз — ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка;

Ø    школа — Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів №33 Чернігівської міської ради Чернігівської області;

Ø    стаж роботи — 18 років;

Ø    звання — перша категорія;

Ø    немає громадської роботи.

2.                Нові технології навчання, якими користується учитель на уроках інформатики:

ü    Особистісно-орієнтована технологія навчання.

Особистісно-орієнтоване навчання зосереджене на особистості дитини, розвитку її самобутності, самоцінності. Мета його полягає в сприянні становленню індивідуальності, культурної ідентифікації дитини, її соціалізації, життєвому самовизначенню.

Головними завданнями особистісно-орієнтованої технології є розвиток пізнавальних здібностей кожної дитини, максимальний вияв, задіяння, збагачення її індивідуального (суб'єктивного) досвіду, допомога особистості пізнати себе, самовизначитися та самореалізуватися, формування в неї культури життєдіяльності, яка є передумовою продуктивної організації повсякденного життя, поведінки.

Особистісно-орієнтована технологія навчання має відповідати таким вимогам:

— здатність навчального матеріалу забезпечувати виявлення суб'єктивного досвіду учня, передусім досвіду попереднього навчання;

— спрямованість викладу матеріалу в підручнику (вчителем) не тільки на розширення обсягу знань, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб'єктивного досвіду кожного учня;

— сприяння у процесі навчання узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;

— стимулювання самооцінної освітньої діяльності учнів, зміст і форми якої повинні забезпечувати можливість для самоосвіти, саморозвитку, самовираження у процесі оволодіння знаннями;

— можливість учня самостійно обирати зміст навчального матеріалу, вид і форму виконання завдань тощо;

— виявлення й оцінювання способів навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень;

— здійснення контролю й оцінювання не тільки результатів, а й процесу учіння;

— забезпечення в освітньому процесі організації, реалізації, оцінки і самооцінки учіння як суб'єктивної діяльності.

Складовими особистісно-орієнтованої технології навчання є особистісно-орієнтовані ситуації. Опинившись у такій ситуації, дитина повинна пристосувати її до своїх інтересів, вибудувати образ чи модель своєї поведінки, виявити у ній творчий момент, дати критичну оцінку. Для цього недостатньо наявних знань, потрібні пізнавальні пошуки.

Особистісно-орієнтована технологія навчання відрізняється від традиційної психолого-педагогічними підходами до підготовки учнів.
Застосування особистісно-орієнтованої технології спонукає учня бути активним співрозмовником, суб'єктом навчально-виховної діяльності та продуктивної праці.

ü    Нові інформаційні технології (HIT) навчання.

Останнім часом у навчальних закладах набули поширення технології навчально-виховного процесу, які ґрунтуються на використанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ. Мета HIT полягає у підготовці учнів до повноцінної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Основними завданнями нових інформаційних технологій навчання є: інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості; побудова відкритої системи освіти, яка забезпечує кожній дитині можливість самоосвіти; системна інтеграція галузей знань; розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативної діяльності; формування інформаційної культури учнів; розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності; реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформаційних технологій).

Для вирішення цих завдань необхідно забезпечити навчальні заклади навчальною обчислювальною технікою локальними й глобальними навчальними комп'ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнанням,  комп'ютерними навчальними лабораторіями тощо. Реалізація нових інформаційних технологій потребує програмно-методичного (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, програмно-методичні комплекси) та навчально-методичної (навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо) забезпечення. Серед засобів HIT навчання особлива роль належить комп'ютеру.

ü    Комп'ютер як засіб навчання.

Чільне місце серед сучасних засобів нових інформаційних технологій навчання належить комп'ютеру (ЕОМ). Перелік професій, крім педагогічної, пов'язаних із використанням комп'ютера, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ним повинен кожний.

Використання ЕОМ у педагогічному процесі забезпечує:

— унаочнення основних понять й об'єктів навчальних дисциплін, основних закономірностей, зв'язків, теоретичних тверджень із практикою і т. д.;

— моделювання й унаочнення фізичних процесів, що відбуваються у технічних пристроях, які досліджують;

— автоматизація навчання;

— автоматизація проектування;

— розв'язування задач, оброблення результатів вимірювань й експериментальних досліджень;

— контроль успішності.

Ефективне використання комп'ютера в навчально-виховному процесі залежить від програмного забезпечення. Програми, що використовують у закладах освіти, поділяються на:

— навчальні — спрямовують навчання залежно від наявного рівня знань й індивідуальних здібностей учнів, студентів, а також сприяють засвоєнню нової інформації;

— діагностичні (тестові) — призначені для діагностування, перевірки та оцінювання знань, умінь, навичок, здібностей;

— тренувальні — розраховані на повторення і закріплення пройденого матеріалу;

— імітаційні — представляють певний аспект реальності за допомогою обмеженої кількості параметрів для вивчення його основних структурних чи функціональних характеристик;

— моделюючі — відображають основні елементи і типи функцій, моделюють певну реальність;

— типу «мікросвіт» — подібні до імітаційних і моделюючих, однак не відображають реальність, а забезпечують створення віртуального навчального середовища;

— бази даних — сховища інформації з різних галузей знань, у яких за допомогою запитів на пошук знаходять необхідні відомості;

— інструментальні програми засобів — забезпечують виконання конкретних операцій, наприклад оброблення текстів, складання таблиць, редагування графічної інформації.

Робота з ЕОМ сприяє підвищенню інтересу й загальної мотивації до навчання; індивідуалізації навчання; активізації учіння завдяки найширшому використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації; доступності для учнів «банків інформації»; створенню ситуацій змагання учнів із машиною та із собою; розширенню тестового матеріалу; об'єктивності контролю.

Важливо також враховувати і негативні моменти у використанні ЕОМ. Так, робота з ЕОМ швидко стомлює, може погано впливати на зір, навіть спричиняти розлад нервової системи. До того ж комп'ютеризоване навчання недостатньо розвиває логічне, образне мислення, істотно обмежує можливості усного мовлення. Більше того, в діалозі з комп'ютером формується переважно формальна логіка мислення на шкоду почуттям і творчим розумовим операціям. Дослідження показали, що в умовах автоматизованого навчання формуються егоїстичні нахили людини, загострюється індивідуалізм.

3.                Форми роботи де реалізуються нові технології навчання:

v    Нові типи уроків:

§     Урок засвоєння нових знань.

Передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

§     Урок формування умінь і навичок.

Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ; самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком, інструкцією чи заздалегідь підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ творчого характеру з використанням процедур творчої діяльності І. Я. Лернера або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності); підведення підсумків уроку; повідомлення і пояснення домашнього завдання.

v    Форми роботи з учнями:

§     Індивідуальна форма роботи.

Орієнтує учня на самостійне виконання навчального завдання на рівні його можливостей. Широко використовується у ході програмованого або комп'ютерного навчання. Індивідуалізація в навчанні означає підтримку і стимулювання розвитку в учневі того, що становить його унікальність і неповторність, оскільки випливає з внутрішньої спрямованості, формуючи життєтворчий потенціал особистості. Ця форма лежить в основі особистісного-орієнтованого підходу до виховання та навчання учнів (І. Д. Бех). Передбачає: а) допомогу кожному учневі в усвідомленні власних потреб та інтересів, необхідності їхнього розвитку; б) створення сприятливих умов для розвитку їх; в) налаштування школяра на індивідуальну творчість; г) підтримку вихованців у їхній рефлексії.

Г. Кумаріна, В. Онищук, В. Римаренко визначають три рівні індивідуалізації навчання:

1) Рівень, який реалізується шляхом урахування загальних особливостей учнів на різних етапах їх навчання і розвитку;

2) Рівень, що здійснюється засобами диференційованого підходу до навчання та розвитку учнів;

3) Рівень, який досягається засобами індивідуального підходу до навчання та розвитку школярів.

Диференціація в навчальній діяльності — це така форма індивідуалізації її, яка передбачає об'єднання учнів у групи згідно з їхніми індивідуальними особливостями для окремого навчання, упродовж якого реалізуються навчальні завдання відповідного рівня складності.

Прийнято розрізняти внутрішню диференціацію і зовнішню диференціацію.

Внутрішня диференціація стосується такої організації навчального процесу, за якої розвиток внутрішньо закладених нахилів та задатків школяра здійснюється в межах класно-урочної діяльності у кожному класі зокрема.

Зовнішня диференціація відбувається в двох основних напрямах: 1) створення спеціалізованих класів та шкіл, до навчання в яких залучаються учні з особливими навчально-пізнавальними та професійними нахилами (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів); 2) створення шкіл і класів з урахуванням особливостей розумового розвитку учнів та стану їх здоров'я (загальноосвітні навчальні заклади з поглибленим вивченням іноземних мов, математичні школи, класи вирівнювання, логопедичні навчально-виховні заклади та ін.). Як правило, можливості диференціації в основному використовуються у старших класах за такими основними напрямами: 1) науковий (наприклад, фізико-математичний, історико-суспільствознавчий, філологічний та ін.); 2) прикладний (сільськогосподарський, економічний і т. д.); 3) художньо-естетичний (образотворчий, музичний, хореографічний та ін.); 4) спортивний (згідно з різними видами спорту). Для спеціалізованих навчальних закладів Міністерство освіти і науки України розробило близько 60 варіантів відповідних навчальних програм.

Важливими напрямами диференціації освіти є організація навчання обдарованих дітей, інвалідів та дітей з відхиленнями у розумовому розвитку. Всі вони перебувають у так званій групі ризику і вимагають до себе підвищеної уваги.

§     Групова робота.

Передбачає спільне планування навчальної діяльності, вибір методів та засобів її здійснення. Серед її форм розрізняють: бригадну, ланкову, парну.

Бригадна форма має два різновиди організації навчальної роботи: 1) кооперативно-груповий (кожна група виконує своє завдання, яке є однією зі складових загального); 2) диференційовано-груповий (завдання розподіляються між учнями з різними навчальними можливостями залежно від складності їхнього виконання).

Ланкова форма. Як і за бригадної форми, клас ділиться на групи з 4-6 осіб. Вважається за доцільне включення в них учнів із різними навчальними можливостями. Вони працюють за єдиними завданнями, закріплюючи чи аналізуючи пояснений учителем навчальний матеріал або застосовуючи його на практиці. Оптимальною вважається тривалість такої роботи для молодших школярів 5-7 хв, для середніх — 10-15 хв, для старших — 15-20 хв.

Парна робота найчастіше передбачає допомогу сильного учня слабшому. Пари бувають постійними або змінними, залежно від особливостей навчальних завдань. Часто робота у парі передбачає взаємне навчання та взаємоконтроль.

v    Дидактичний матеріал: підготовлені презентації до кожного уроку з відповідної теми.

Досвід вчителя Носенко Олени Василівни:

1.                Анкетні дані:

Ø    вуз — ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка;

Ø    школа — Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів №33 Чернігівської міської ради Чернігівської області;

Ø    стаж роботи — 19 років;

Ø    звання — вища категорія;

Ø    немає громадської роботи.

2.                Нові технології навчання, якими користується учитель на уроках інформатики:

Ø Технологія групової навчальної діяльності школярів.

Групова організація навчання забезпечує можливості для співпраці, налагодження міжособистісних стосунків, спільного пізнання навколишнього світу. Реалізується вона в малих групах учнів, об'єднаних загальною навчальною метою, і ґрунтується на опосередкованому керівництві вчителем і співпраці його з учнями.

У процесі групової навчальної діяльності вчитель має змогу керувати роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі. Стосунки між педагогом й учнями мають характер співпраці, оскільки він, відповідаючи на запитання учнів, безпосередньо втручається в роботу груп. Під час групової діяльності учні спілкуються між собою, допомагають один одному, співпрацюють.

Застосування технології групової навчальної діяльності сприяє активізації й результативності навчання учнів; вихованню гуманних стосунків між ними, самостійності; формуванню уміння доводити і відстоювати свою точку зору, прислухатися до думки товаришів; культурі ведення діалогу; відповідальності за результати своєї праці. Навчання в групі розвиває в учнів організаторські якості: вони вчаться розподіляти обов'язки, вирішують конфлікти, які виникають у процесі спільної діяльності.

Під час групової навчальної діяльності учні виконують значно більший обсяг роботи, ніж за використання інших технологій. Підвищується результативність засвоєння ними знань і формування вмінь, розвиваються вміння співпрацювати, мотивація до навчання, пізнавальні навички (планування, рефлексія, самоконтроль, взаємоконтроль).

3.                Форми роботи де реалізуються нові технології навчання:

v    Нові типи уроків:

§     Урок засвоєння нових знань.

Передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

§     Урок формування умінь і навичок.

Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ; самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком, інструкцією чи заздалегідь підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ творчого характеру з використанням процедур творчої діяльності І. Я. Лернера або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності); підведення підсумків уроку; повідомлення і пояснення домашнього завдання.

v    Форми роботи з учнями:

§     Індивідуальна форма роботи.

Орієнтує учня на самостійне виконання навчального завдання на рівні його можливостей. Широко використовується у ході програмованого або комп'ютерного навчання. Індивідуалізація в навчанні означає підтримку і стимулювання розвитку в учневі того, що становить його унікальність і неповторність, оскільки випливає з внутрішньої спрямованості, формуючи життєтворчий потенціал особистості. Ця форма лежить в основі особистісного-орієнтованого підходу до виховання та навчання учнів (І. Д. Бех). Передбачає: а) допомогу кожному учневі в усвідомленні власних потреб та інтересів, необхідності їхнього розвитку; б) створення сприятливих умов для розвитку їх; в) налаштування школяра на індивідуальну творчість; г) підтримку вихованців у їхній рефлексії.

Г. Кумаріна, В. Онищук, В. Римаренко визначають три рівні індивідуалізації навчання:

1) Рівень, який реалізується шляхом урахування загальних особливостей учнів на різних етапах їх навчання і розвитку;

2) Рівень, що здійснюється засобами диференційованого підходу до навчання та розвитку учнів;

3) Рівень, який досягається засобами індивідуального підходу до навчання та розвитку школярів.

Диференціація в навчальній діяльності — це така форма індивідуалізації її, яка передбачає об'єднання учнів у групи згідно з їхніми індивідуальними особливостями для окремого навчання, упродовж якого реалізуються навчальні завдання відповідного рівня складності.

Прийнято розрізняти внутрішню диференціацію і зовнішню диференціацію.

Внутрішня диференціація стосується такої організації навчального процесу, за якої розвиток внутрішньо закладених нахилів та задатків школяра здійснюється в межах класно-урочної діяльності у кожному класі зокрема.

Зовнішня диференціація відбувається в двох основних напрямах: 1) створення спеціалізованих класів та шкіл, до навчання в яких залучаються учні з особливими навчально-пізнавальними та професійними нахилами (профільні та спеціалізовані навчальні заклади, класи з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів); 2) створення шкіл і класів з урахуванням особливостей розумового розвитку учнів та стану їх здоров'я (загальноосвітні навчальні заклади з поглибленим вивченням іноземних мов, математичні школи, класи вирівнювання, логопедичні навчально-виховні заклади та ін.). Як правило, можливості диференціації в основному використовуються у старших класах за такими основними напрямами: 1) науковий (наприклад, фізико-математичний, історико-суспільствознавчий, філологічний та ін.); 2) прикладний (сільськогосподарський, економічний і т. д.); 3) художньо-естетичний (образотворчий, музичний, хореографічний та ін.); 4) спортивний (згідно з різними видами спорту). Для спеціалізованих навчальних закладів Міністерство освіти і науки України розробило близько 60 варіантів відповідних навчальних програм.

Важливими напрямами диференціації освіти є організація навчання обдарованих дітей, інвалідів та дітей з відхиленнями у розумовому розвитку. Всі вони перебувають у так званій групі ризику і вимагають до себе підвищеної уваги.

§     Групова робота.

Передбачає спільне планування навчальної діяльності, вибір методів та засобів її здійснення. Серед її форм розрізняють: бригадну, ланкову, парну.

Бригадна форма має два різновиди організації навчальної роботи: 1) кооперативно-груповий (кожна група виконує своє завдання, яке є однією зі складових загального); 2) диференційовано-груповий (завдання розподіляються між учнями з різними навчальними можливостями залежно від складності їхнього виконання).

Ланкова форма. Як і за бригадної форми, клас ділиться на групи з 4-6 осіб. Вважається за доцільне включення в них учнів із різними навчальними можливостями. Вони працюють за єдиними завданнями, закріплюючи чи аналізуючи пояснений учителем навчальний матеріал або застосовуючи його на практиці. Оптимальною вважається тривалість такої роботи для молодших школярів 5-7 хв, для середніх — 10-15 хв, для старших — 15-20 хв.

Парна робота найчастіше передбачає допомогу сильного учня слабшому. Пари бувають постійними або змінними, залежно від особливостей навчальних завдань. Часто робота у парі передбачає взаємне навчання та взаємоконтроль.

v    Дидактичний матеріал: підготовлені презентації до кожного уроку з відповідної теми.

Особливості безбального (ВЕРБАЛЬНОГО) оцінювання

1.                Які форми і прийоми безбального усного оцінювання використовувались у процесі поточного контролю? Навести приклади.

Застосовувались на уроці такі форми і прийоми: різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно та за допомогою  міміки, жесту, модуляції голосу. Наприклад, під час перегляду презентації Олена Василівна давала 4-им класах такі завдання: розгадати кросворд, ребус, задавала запитання по ходу презентації на які діти відповідали. Відповіді учнів вона оцінювала так: «Молодець!», «Чудово!», «Добре!», «Гарно виконав (-ла)!».

2.                Які форми і прийоми безбального письмового оцінювання використовувались у процесі поточного контролю? Навести приклади.

Застосовувались на уроці такі форми і прийоми: різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно та за допомогою  міміки, жесту, модуляції голосу.

Наприклад, 2-гі класи під керівництвом Надії Миколаївни працюють на кожному уроці в друкованих зошитах. Виконуюючи певне завдання вона ставить відповідну печатку в залежності від якості виконаної роботи, від її охайності.

3.                Які форми і прийоми безбального оцінювання використовувались при тематичному контролі знань учнів? Навести приклади.

Коли я прийшла до класів 2-ої і 4-ої паралелі діти тільки почали вивчати нові теми, а саме 2-гі класи «Алгоритми і виконавці», 4-ті класи «Інформація», тому я не потрапила саме на оцінювання вивченої теми. Але за бесідою з вчителями я зробила висновок, що це відбувається так: після кожної загальної вивченої теми проходиться учнями тест у MyTest, який складає 22 запитання зі всієї теми і автоматично розраховується, як діти відповідають на одне чи інше запитання, і виводиться оцінка, яка заноситься до Журналу оцінок. Це стосується 4-их класів.

2-гі класи виконують завдання підготовлені вчителем. Це цікаві завдання, максимум до 10, які після виконання кожного завдання, пишеться якщо виконано правильно: «Чудово, правильне рішення знайдено!».

4.                Які форми і прийоми самооцінювання (формувального) використовувались на уроці? Навести приклади.

Застосовувались на уроці такі форми і прийоми: різні форми схвалення, погодження, підбадьорювання, виражені словесно та за допомогою  міміки, жесту, модуляції голосу. Наприклад, під час вивчення нової теми як Надія Миколаївна, так й Олена Василівна задавали дітям запитання по ходу вивчення теми і якщо діти відповідали неправильно вони у них запитували чи всі згодні з цією відповіддю чи ні, якщо ні то діти виправляли в чому є помилка. Так, діти вчились уважно слухати та аналізувати інформацію.

Стригальова Надія Миколаївна та Носенко Олена Василівна користуються презентаціями та навчальними матеріалами з цього сайту — Сайт Григоренка Сергія